Мовчання - золото. Блищить безслівно.
Та хто цінує справді тишину?
Багато хто "блищати" словом хоче,
І мало хто світити дав Христу.
Не мудрий, як мовчить, здається мудрим.
Порою мудрих гублять їх слова.
"Безумним стань, щоб стати справді мудрим",
На дійсну мудрість вказують діла.
Слова ж бо мудрих, наче гострі цвяхи,
Що міцно вбиті у своє гніздо, -
Не мало сил потрібно і уваги,
Щоб сіяти слова лиш на добро.
Бо мудрість зверху - не земна й душевна,
І не бісівська ( і така теж є),
Бо мудрість зверху чиста і покірна.
Її Господь прохаючим дає.
Чи ми уже навчилися мовчати?
Не все, що знає, мудрий видає.
Багато люблять про себе "кричати",
Й мов хвилі моря, гордість так несе.
Із чим в житті ітиму я з тобою?
Чию ми мудрість у серцях несем? -
Веди Господь бажаючих з Собою,
Хай з мудрістю згори у світ ідем.
*
"Нехай ніхто не обманює себе! Якщо хтось із вас вважає себе мудрим у цьому віці, нехай стане безумним, щоб стати мудрим! Адже мудрість цього світу – це безумство перед Богом. Бо написано: «Він ловить мудреців їхньою ж хитрістю». І знову: «Господь знає думки мудрих, що вони – марнота» (Біблія)
*
"А та мудрість, що згори, насамперед чиста, потім мирна, лагідна, покірна, повна милосердя і добрих плодів, безстороння, нелукава". (Біблія)
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Родина моя белая , как я... - Николай Зимин Пишу о своей Родине - Донбассе,где сейчас труднейшее положение.Мой город умирает в прямом смысле слова. Люди выживают в невероятно трудных условиях. Холод,дороговизна страшная.Безразличие власть имущих к проблемам Донецкого региона привело к полному физическому и духовному обнищанию.Не мог остаться равнодушным.Отзвуком этому - это стихотворение.Очень люблю свой край и молюсь за его новое экономическое, духовное процветание.
Родина моя , белая , как я ,
Видеть больно белую мне грусть.
Белою горячой белого стиха
За тебя , родная , заступлюсь.
Поэзия : Я вдохнул Тебя - vichka В нашей поместной церкви это стихотворение существует как песня. Написано под впечатлением от книги Августина "Исповедь"
